Понад 6000 дорожньо-транспортних пригод з участю маршруток щороку відбувається по всій Україні. Найбільша кількість маршрутних аварій фіксується у Києві, Одесі та Дніпрі.

Чи не найкраща ситуація з громадським транспортом спостерігається у Вінниці. Завдяки реформі 2012-го року місцева структура громадських перевезень наблизилась до європейської моделі. Втім, це не позбавило місто проблем з водіями маршруток і правопорушень, які вони вчиняють. Як розв’язати проблему? Чому війна маршрутників з пасажирами та іншими водіями триває десятки років? Шокуючі подробиці проблеми та шляхи її вирішення представлені у цьому матеріалі!

 

Реформаторські скандали

Зараз у Вінниці понад 80% громадських перевезень здійснює комунальний транспорт. На початку 2012-го року, коли у приватних маршрутних перевізників спливав термін контракту з містом, вінницька влада втілила транспортну реформу. Цьому посприяла технічна допомога зі Швейцарії. У 2008-му році місто отримало понад 100 багатопасажирських автобусів. Паралельно влада закуповувала тролейбуси та автобуси вітчизняного виробництва. Так за короткий час значну кількість маршруток замінили комунальним транспортом. З таким перебігом подій аж ніяк не змогли змиритися маршрутники. Чимало з них продовжували їздити за звичним маршрутом, порушуючи нові порядки. Пасажирів вони приваблювали нижчою ціною. Разом з тим перевізники-нелегали жалілися на тиск збоку влади та порушення їхніх прав. Дійсно, економіка втратила надходження з певного сегмента, а частина підприємців залишилася без прибутків. На той час річний дохід володарів маршруток становив 1,5 млн дол.

Але не дивлячись на такий грошовий оббіг, перевізники відмовлялися оновлювати свій автопарк. Слід зазначити, що маршрутками слугували перероблені вантажні буси. Подорож у такому транспорті комфортною назвати важко. Водії маршруток регулярно порушували правила дорожнього руху, а власники компаній вимагали від влади збільшення вартості проїзду. Вести діалог з маршрутниками було важко не тільки пасажирам. До реформи переважний обсяг міських перевезень у Вінниці забезпечували саме маршрутні автобуси. Це давало перевізникам змогу фактично шантажувати владу.

Вагомим поштовхом для введення реформи послугували численні скарги громадян. Історії пасажирів буквально приголомшують…

Жінка поверталась пізно ввечері додому. Вона їхала на маршрутці №35, до кінцевої. З автобуса пасажирка виходила останньою, коли водій раптово закрив перед нею двері. Він не відпускав жінку, погрожуючи «у*башити» її. Як пояснив маршрутник, його гнів пасажирка викликала тим, що нібито не передала гроші за проїзд. У ході сварки жінка домоглася свободи. Проте, відтоді часу вона боїться їздити на маршрутках.

Воювали водії не тільки з жінками. У боротьбі за пару гривень вони не щадили навіть дітей з інвалідністю. 9-річна дівчинка, повертаючись зі школи, сіла на маршрутку №52. На вході в автобус показала посвідчення, що надає пільговий проїзд. Водій почав сварку. Він виганяв дитину, а потім  вирвав з її руки гроші, які вона мала при собі. В результаті чоловік довів дівчинку до істерики. Дитину з емоційним зривом інші пасажири привели додому.

Не менш екзотичну історію розповіла пані, яка поверталась з лікарні зі своєю дочкою та 2-річним онуком. Жінка вийшла з маршрутки. Її донька ще стояла у дверях і передавала малюка з рук на руки. Як раз в цей момент водій зрушив з місця. Молоду жінку, яка на простягнутих руках ще тримала хлопчика, він затиснув дверима. Пасажири здійняли галас. Через це водій невдовзі зупинився.

Інший маршрутник не обирав слова, коли сварився з дівчиною. Та, виходячи, назвала його хамом. Водій кинув маршрутку серед дороги та побіг за своєю кривдницею, сиплячи образами.

В іншому автобусі маршрутник поставив ветерану ІІ світової війни риторичне запитання — коли всі вони вже передохнуть.

Перелік таких історій можна продовжувати ще дуже довго. Брутальність маршрутників зростала, а кількість комунального транспорту зменшувалась. Через незначні надходження у бюджет, галузь отримувала значний збиток. Це загрожувало повним зникненням комунальних автобусів і тролейбусів. Тож, реформа — це те, чого потребували вінничани та на що напросилися маршрутники.

Тепер їхня кількість незначна. Втім, поведінка водіїв кращою не стала.

 

Маршрутні злочини

Минулого місяця маршрутка у Винниках збила 8-річну дівчинку. Дитина поверталася зі школи додому. Трагічний інцидент стався, коли дівчинка переходила дорогу по зебрі. Водій не думав зупинятися.

В результаті зіткнення дитина отримала черепно-мозкову травму. У школярки також діагностували тріщину сідничної кістки, синці та забої. Жертву ДТП помістили в реанімацію. Вже наступного дня дитину перевели в палату. Лікарі оцінюють стан дівчинки, як середньої важкості. На щастя, дитина швидко одужує.

Як повідомляють у ЗМІ, водій, який збив дитину, здійснював міжміське перевезення. Під час поїздки він знаходився у стані наркотичного сп’яніння.

На жаль, такий випадок не є поодиноким. Подібні ситуації трапляються аж занадто часто. Як видно із повідомлень у пресі, маршрутники нерідко возять пасажирів, знаходячись під кайфом.

Ця дівчинка так і не пішла до школи. 31-го серпня минулого року у Вінниці, в районі зупинки «Залізничний вокзал», маршрутник збив 10-річну дівчинку. Школярка переходила дорогу по зебрі. Водій не захотів пропускати її. З важкими травмами дитина потрапила до лікарні. Про її стан у ЗМІ не повідомляється.

Нещодавно в Києві водій маршрутки збив трьох людей. Постраждалі переходили дорогу на зелений сигнал світлофора. Проте, маршрутник знехтував правилами дорожнього руху та людяністю. Як розповідають очевидці, він навіть не намагався загальмувати. В результаті зіткнення на місці події загинула одна особа. Ще двоє потрапили у лікарню з важкими травмами.

Не кривава, але не менш примітна історія сталася у березні 2016-го року на автовокзалі. Водій автобусу, що прямував за маршрутом «Вінниця-Шляхова», вчинив гучний скандал через трьох атовців. Бійці придбали квитки за пільговою вартістю, що не сподобалось маршрутнику.

Коли хлопці розмістилися на своїх місцях, в салон автобусу зайшов водій. Він заявив, що всі пільговики мають піти. Возити їх йому не дозволяє керівництво компанії. Атовці покинули салон разом з деякими іншими людьми.

Варто зазначити, що водій так припаркував маршрутку, що паралізував рух транспорту на 40 хвилин.

Обурені бійці стали вимагати пояснень від працівників автовокзалу. Ті виправдали дії водія. Військовим пояснили, що держава нібито не відшкодовує перевізникам кошти за пільговиків.

Атовці продовжили сварку з водієм і той врешті впустив їх до салону і поїхав. Проте кататися довелось недовго. Вже під Вінницею маршрутка зламалася. У транспорті загорілася проводка. Тож, автобус довелось покинути та шукати інший транспорт.

 

Коли закінчиться війна?

Коли маршрутки з’явилися на дорогах, люди шикувалися у черги, щоб заплатити більше, але швидше та комфортніше дістатися до необхідного місця. Втім, часи змінилися. Тепер не буває дня, щоб на маршрутників не надходили скарги. Крім хамовитої поведінки водіїв пасажирів обурює стан автобусів. Досі їздить чимало маршруток, випущених ще у 2002-му році. За європейськими правилами строк експлуатації маршрутного автобуса становить 15 років. Тож, не дивно, що чимало українських маршруток гублять дорогою колеса та інші запчастини, або взагалі глохнуть серед дороги.

Самі ж водії конфліктують не лише з пасажирами. У травні цього року перевізники розгорнули справжню війну в Броварах. Серед учасників перестрілки були помічені й вінницькі маршрутники. Їхню армію склали не лише колеги, а й тітушки та служителі РПЦ у Вінниці. Всього до розбірок було залучено 100 осіб. В результаті троє отримало вогнепальні поранення. Одна з куль влучила у вікно житлового будинку. Під час конфлікту спортивні молодики заганяли людей у маршрутки. На виклики в 102 чомусь поліція не реагувала.

Як зазначають у ЗМІ, маршрутні війни у Броварах тривають вже давно. Водії не лише б’ють віна та проколюють шини своїм конкурентам, а й обстрілюють автобуси з пасажирами на ходу. Дістається також і простим громадянам, які підбирають по дорозі попутників.

Проте, події Броварів — не межа. Варто лише згадати вибухи у вінницьких маршрутках у 2002-му та 2003-му рр.

Таким чином перевізники борються за збільшення своєї частки на ринку.

Безумовно, ця варварська боротьба з конкурентами не має нічого спільного з хамством водіїв. Їхня поведінка має інше підґрунтя. Річ у тім, що зарплатня водія залежить від його денного прибутку. Значна частина грошей відходить власнику компанії. Із зароблених коштів водій мусить сплачувати за бензин. У підсумку відносно невелику суму він може покласти у свою кишеню. Як наслідок — поїздки у небезпечно переповненому автобусі, сварки з пільговиками та порушення ПДР.

Щоб більше заробити, водій мусить квапитись, забуваючи при цьому про пасажирів та інших людей на дорозі. Звісно, умови праці не є виправданням тих порушень, злочинів і образ, якими щоденно відзначаються водії маршруток.

Щоб покласти цьому край, необхідно міняти модель транспортної системи. На перший погляд здається, що проблема вичерпається, якщо позбавити маршрутників готівки. Місто могло б сплачувати перевізнику, а електроні гроші від продажу квитків надходили б до комунального бюджету.

Але така система є надто вразливою. В ній залишається багато можливостей для зловживань маршрутниками.

Вочевидь, ця галузь потребує європейських реформ. Приміром у Польщі всі громадські перевезення здійснює багатопасажирський комунальний транспорт. Постійні надходження від користувачів дозволяють галузі розвиватися. Завдяки цьому транспорт залишається у гарному стані. Комфортні перевезення та велика кількість транспорту спонукає мешканців рідше їздити по місту на власних автівках. Через це значно зменшилась кількість машин на дорогах. Разом з цим зникли затори. Час поїздок суттєво скоротився.

Тож, всі від цього отримали справжню користь.

В Україні досі значну частину перевезень здійснюють маршрутки. Через велику кількість такого транспорту перевізникам вдається маніпулювати владою, здобуваючи власні вигоди. Це й призвело до певного свавілля.

Втілити європейську систему державі заважає нерішучість політиків або їхня відверта незацікавленість у розв’язанні транспортного колапсу.

Першим перейти на західну модель зважився Львів, але спроба так і не реалізувалася. Поки значно наростити паркінг комунального транспорту вдалося тільки Вінниці, Івано-Франківську та Краматорську. Рішучі кроки досі не зробив Київ, хоча має достатньо фінансових ресурсів.

Вочевидь, допомогти владі запровадити необхідні зміни може лише народ. Саме наполегливість у відстоюванні прав штовхає систему до покращень.

 

Юлія Мостова спеціально для “Вінниці Кримінальної”